У неозначено-особових реченнях дійова особа мислиться неозначено, а вся увага зосереджується на самій дії, її результаті та наслідках (Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер (О. Довженко)).

Однак, хоча виконавець дії і не називається, мовна традиція передбачає, що це тільки людина. А причини того, що діяч не називається, можуть бути різні:

1) виконавець дії, носій ознаки чи стану лишається невідомим мовцеві та адресатові на момент мовлення;

2) виконавця свідомо не називають із певних причин;

3) у називанні виконавця немає потреби;

4) неозначено-особові речення виступають як назви газетних, журнальних рубрик («Нам пишуть», «Нас запитують» тощо).

Присудок у неозначено-особових реченнях виражається дієсловом у 3-й особі множини теперішнього, минулого і майбутнього часу (Наш виступ покажуть по телевізору). У неозначено-особове речення не можна ввести підмет, бо тоді воно втрачає своє узагальнююче значення.