Словосполучення за будовою поділяються на прості і складні. Прості словосполучення складаються з одного головного і одного залежного слова, не поширені (сміливий вчинок). У складних словосполученнях головне слово поширене іншим словом (героїчний подвиг народу).

Види словосполучень:

1) вільні — обидва слова у словосполученні виступають різними членами речення (у справжній дружбі (означення і додаток));

2) синтаксично нероздільні — головне і залежне слова виступають одним членом речення (Три учнівідстали в поході (три учні — підмет));

3) фразеологічні — словосполучення виражене фразеологізмом і виступає одним членом речення (Я почувався, наче не в своїй тарілці (не в своїй тарілці — обставина)).

Типи зв’язку слів у словосполученні:

1) узгодження — слова в словосполученні узгоджуються в роді, числі й відмінку; головним словом виступає іменник або будь-яка інша частина мови у значенні іменника, а залежними словами можуть бути прикметники, дієприкметники, займенники, числівники (їстівні гриби, зрубане дерево, сьомий день);

2) керування — головне слово (дієслово) вимагає від залежного (іменник або інші частини мови у значенні іменника) форми певного відмінка (підійти до столу, берег моря);

3) прилягання — залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом. Найчастіше прилягають прислівники, дієприслівники, інфінітиви (зібралися вранці, йшли співаючи, звелів атакувати).

Типи словосполучень за значенням головного слова:

1) дієслівні — головним словом виступає дієслово (читати швидко, плакати слізьми);

2) іменні — головне слово виражене іменником, прикметником, займенником, числівником (твір учня, п’ять книг).

3) прислівникові — головним словом є прислівник (дуже добре, пізно вночі).