Відокремлені уточнюючі члени речення слугують для уточнення, конкретизації, пояснення тих членів речення, до яких вони відносяться. При цьому уточнення спрямоване від більш широкого й загального поняття до більш вузького і конкретного. Якщо ж навпаки, то розділові знаки між такими словами не ставляться.

Уточнюватись може будь-який член речення. Найчастіше уточнюючими членами бувають обставини місця і часу (Звідси, з високої Софіїної альтанки, видно майже весь асканійський степ). Рідше в ролі уточнюючих членів речення вживаються обставини способу дії, означення, додатки, підмети, присудки. Уточненням до підмета та додатка виступає відокремлена прикладка (Обидва, Сергій і Віктор, погодилися з батьком).

Уточнювані та уточнюючі члени речення пов’язуються між собою за допомогою інтонації. Уточнюючі члени речення зазвичай стоять після уточнюваного слова і на письмі відокремлюються комами.