Тире ставиться при відсутності зв’язки, якщо:

1) Присудок виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку і стоїть після підмета (Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна (М. Хвильовий)).

2) Один із головних членів виражений іменником у називному відмінку, а другий — неозначеною формою дієслова (Говорити — річ нудна. Працювати слід до дна (М. Рильський)).

3) Підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова, навіть коли перед присудком стоїть частка не (Життя прожить — не поле перейти (Нар. тв.)).

Тире також ставиться, якщо перед присудком, вираженим іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова, стоять слова то, це, це значить, ось (Поезія — це завжди неповторність (Л. Костенко)).

Тире не ставиться, якщо:

1) Підмет чи присудок виражені особовим або питальним займенником (Він запеклий мисливець (Ю. Збанацький)).

2) До складу присудка входять слова як, ніби, мов, неначе (На гіллі рясному цвіт немов сніжинки (В. Сосюра)).

3) Перед присудком стоїть частка не, крім випадків, коли підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова (Пор.: Кров людська не водиця, проливати не годиться (Нар. тв.) —Любити — не знати спокою).

4) Перед присудком є другорядний член речення, що відноситься до нього (Хліб усьому голова (Нар. тв.)).

5) Присудок виражений прикметником або присвійним займенником (З усіх утрат втрата часу найтяжча (Г. Сковорода)).

Тире може ставитися, якщо хочуть виділити присудок, підкреслити його смислове навантаження в реченні; у такому випадку він виділяється й інтонацією (Це — моя мати).