Відокремлені уточнюючі члени речення слугують для уточнення, конкретизації, пояснення тих членів речення, до яких вони відносяться. При цьому уточнення спрямоване від більш широкого й загального поняття до більш вузького і конкретного. Якщо ж навпаки, то розділові знаки між такими словами не ставляться.
Відокремлені обставини виділяються у вимові інтонацією, а на письмі — комами. Вони, як правило, пояснюють дієслово-присудок і можуть стояти в різних позиціях по відношенню до нього. За будовою відокремлені обставини бувають поширені та непоширені.
На відміну від означень і обставин, додатки відокремлюються досить рідко. Їхнє відокремлення залежить від смислового навантаження. Відокремлюються насамперед додатки, які вводяться до речення за допомогою слів крім, окрім, опріч, зокрема, замість, за винятком, на відміну від, навіть.
Означення і прикладки можуть відокремлюватися на письмі розділовими знаками, а в мовленні — інтонацією, якщо:
1) вони (непоширені й поширені) відносяться до особового займенника (Там він, клятий, і загине);
Відокремленими називаються другорядні члени речення, які виділяються за змістом та інтонаційно і виражають додаткове повідомлення або доповнюють основне твердження в реченні. В усному мовленні відокремлені члени речення виділяються інтонацією, а на письмі — розділовими знаками. За своїм значенням відокремлені члени речення наближаються до простих речень (З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий (Леся Українка)).