"Роман Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути», що вийшов друком у 1968 р. і став чи не першим посутньо урбаністичним твором для підлітків в українській літературі. Авторці вдалося знайти художній спосіб розповісти уважному читачеві про сокровенне й утаємничене — неможливість однозначних рішень і єдиної для всіх правди, сув'язь поколінь і нереальність уникнення «відповідальності» за батьків і себе самого, нерозривність і непідмінюваність Слова та Діла" (Галина Шиян).
Народилася Ніна Леонідівна 24 серпня 1937 року у м. Києві. Закінчила факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працювала журналісткою, редактором газети «Просвіта». Згодом була на посаді завідувача літературної частини Львівського театру юного глядача (тепер – Перший український театр для дітей та юнацтва).
Авторка книг «Дрогобицький звіздар» (1970), «Повісті» (1978), «Квітень у човні» (1981), «Родовід» (1984), «Бенефіс» (1990), «Десять слів поета» (1987), роману «Репетиція» (1985) та книжок для дітей – «Канікули у Світлогорську» (1967), «Шпага Славка Беркути» (1968), «Звичайний шкільний тиждень» (1973), «Яблуня і зернятко» (1984) та інших.
Лауреат премії ім. Б. Лепкого (2005, за книгу вибраного). Кавалер Ордену Усмішки (2007, літературна нагорода, яку присуджують діти). Від 1999 р. викладач кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка (дисципліни: «Історія театральної критики», «Редагування», факультативи: «Сучасний український театр: постаті і проблеми», «Сценарне мистецтво»). Провідний редактор театрального журналу «Просценіум». Прозові тексти письменниці виходили в перекладі болгарською, польською, німецькою, російською та іншими мовами.
Як перекладач Ніна Бічуя працювала із текстами Станіслава Лема, Єжи Гротовського, Миколи Гоголя, Ольги Токарчук.
Нині ім’я Ніни Бічуї менш відоме, ніж багатьох інших письменників її покоління, – але це зовсім не через якість текстів, а радше тому, що вже понад 20 років львівська авторка зосереджується не на художньому письмі для дорослих, а на перекладах.
У 60-х роках Валерій Шевчук назвав Ніну Бічую «королевою жіночої прози».
|100%|300|native}