Однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю.
За будовою та значенням розрізняють повні та неповні речення.
У повних реченнях наявні всі головні та другорядні члени, необхідні для завершеності будови і повноти вираження значення (Христя засвітила невеличкий каганець і постановила його на комині (П. Мирний)).
У називних реченнях головний член стверджує наявність предметів чи явищ і виражається іменником у формі називного відмінка (Світлая, дивная ніч (Г. Чупринка)). Називні речення вимовляються з інтонацією повідомлення. Від інших типів односкладних речень вони відрізняються тим, що в них немає і не може бути дієслова. Тому в називних реченнях зазвичай відсутня вказівка на час дії або вона зрозуміла лише зі змісту речення.
У безособових реченнях повідомлення зосереджується навколо дії чи стану, які здійснюються незалежно від діяча або взагалі не мають виконавця чи носія. Така дія зазвичай пов’язується зі станом природи, фізичним чи психічним станом людини, наявністю чи відсутністю певних явищ у довкіллі чи житті людини; діями невизначених сил чи обставин; із узагальненим результатом певних процесів.
У неозначено-особових реченнях дійова особа мислиться неозначено, а вся увага зосереджується на самій дії, її результаті та наслідках (Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер (О. Довженко)).