Дієслово має три часові форми: теперішній, минулий і майбутній час.

Теперішній час вказує, що дія відбувається у момент повідомлення про неї, і відповідає на питання що роблю? що робиш?: малюю, читаю.

Минулий час вказує, що дія відбулася до моменту повідомлення про неї, і відповідає на питання що робив? що зробив?: намалював, прочитав.

Майбутній час вказує, що дія відбудеться після моменту повідомлення про неї, і відповідає на питання що зроблю? що робитиме?: малюватиме, буде читати.

Дієслова недоконаного виду можуть уживатися в усіх часових формах. Дієслова доконаного виду можуть уживатися тільки у формах минулого та майбутнього часу.

Дієслова теперішнього часу означають дію або стан, які збігаються з моментом мовлення про них. Дієслова теперішнього часу змінюються за особами та числами.

Дієслова у формі минулого часу означають дію або стан, які відбулися до моменту розмови: сказав, прочитали. Дієслова минулого часу змінюються за родами (в однині) та числами: сказав, сказала, сказало, сказали.

Дієслова минулого часу утворюються додаванням до основи неозначеної форми суфікса –в- у чоловічому роді та суфікса –л- у формі жіночого та середнього роду й у множині: малював, малювала, малювало, малювали. Минулий час дієслів чоловічого роду утворюється без суфікса, якщо основа неозначеної форми закінчується на приголосний: бігти — біг, нести — ніс.

Дієслова у формі майбутнього часу означають дію або стан, які відбуваються вже після моменту мовлення про них: буду говорити. Розрізняють форми доконаного і недоконаного виду в майбутньому часі. Дієслова доконаного виду мають одну — просту форму майбутнього часу: що зроблю? — прочитаю. Дієслова недоконаного виду мають дві форми майбутнього часу: складну і складену: читатиму і буду читати.

Часто допоміжне дієслово бути та неозначена форма дієслова, які утворюють складену форму майбутнього часу дієслова, розділені в реченні іншими словами: Буду матері слово у серці носити.