За своїм призначенням сполучники поділяють на такі розряди:

- сполучники сурядності, які поєднують однорідні члени або рівноправні частини складного речення: Ластівка день починає. а соловей його кінчає.

 - сполучники підрядності, які поєднують головну й залежну частини складного речення: Сова каже, що її діти кращі.

За своїм значенням сполучники сурядності та підрядності поділяються на групи. Сполучники сурядності:

єднальні: і, й, та, і…і, ні…ні, ані…ані;

протиставні: а, але, та, проте, зате, однак;

розділові: або, чи, хоч, то…то, або…або, чи…чи, хоч….хоч, то…то, не то…не то, чи то…чи то.

Сполучники підрядності:

часові: коли, як, доки, перед тим як;

причинові: бо, тому що, через те що, у зв’язку з тим що;

мети: щоб, для того щоб, аби;

умовні: як, якщо, якби, коли;

допустові: хоч, дарма що, хай;

порівняльні: як, наче, неначе, мов, мовби;

з’ясувальні: що, щоб, як.

За будовою розрізняють сполучники: — прості і, а, але, чи; складні, що утворені поєднанням в одне слово двох частин мови: зате, проте; складені, що утворені з кількох слів: тому що, задля того щоб