Відношення названої дієсловом дії або стану до дійсності виражає способи дієслова. Дієслова мають дійсний, умовний та наказовий способи.
Дійсний спосіб виражає реальну подію або стан, які відбуваються, відбувалися чи відбуватимуться. Дієслова дійсного способу відповідають на питання що роблю? що зробив? що робитимемо?: Світять, горить, слухає. Дієслова в дійсному способі змінюються за часами, особами, числами, родами.
Умовний спосіб виражає дію чи стан, бажані або можливі за певних умов і відповідають на питання що зробив би? що робила б? що зробили б?: пішов би, протерла б. Дієслова в умовному способі змінюються за родами й числами.
Наказовий спосіб виражає наказ, прохання, пораду, заклик до виконання дії. Дієслова в наказовому способі відповідають на питання що роби? що зроби? що робімо? що зробімо? що робіть? що зробіть?
Дієслова в наказовому способі змінюються за особами й числами.
Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би, б. Дієслова умовного способу змінюються за родами в однині та числами.
Частку би, б пишуть окремо від дієслів. Якщо попереднє слово закінчується на приголосний, уживають частку би, після голосного — б.
Частка може стояти після дієслова або перед ним, а може бути віддалена від нього іншими словами.
Творення дієслів умовного і наказового способів
Дієслова наказового способу змінюються за особами і числами. Форми дієслів наказового способу творяться від основ теперішнього і майбутнього простого: доконаний вид часу. Дієслова наказового способу в однині мають форму другої особи, а в множині — першої та другої осіб. Форми наказового способу можуть уживатися з постфіксом -ся.
Закінчення -и, -имо, -ім, -іть, -іте вживаються в дієсловах із наголошеним закінченням: роби, робімо, робіть або в дієсловах, основа яких закінчується збігом двох приголосних: провітри, провітрімо, провітріть. В інших випадках дієслова другої особи однини у формі наказового способу мають чисту основу: кинь, малюй.
Форма третьої особи дієслів наказового способу твориться сполученням часток хай, нехай і дієслова у формі теперішнього або майбутнього часу: хай бере, хай беруть.
Дієслова у формі другої особи однини наказового способу пишуть із м’яким знаком: сядь, стань, лізь. Не пишуть м’який знак у дієсловах, основа яких закінчується на губний, шиплячий приголосний або р: насип, ріжте, повір.