Жіночі прізвища на -а, -я і чоловічі прізвища на -ий, -ій, що належать до прикметникового типу, відмінюються, як відповідні прикметники: Трошина — Трошиної, Трошиній, Трошину, Трошиною, у Трошиної; Коцюбинський — Коцюбинського, Коцюбинському, Коцюбинського, Коцюбинським, на Коцюбинському.

Прізвища чоловічого роду у місцевому відмінку мають варіантні форми: при Мостовому (при Мостовім), при Безсмертному (при Безсмертнім).

Чоловічі прізвища, утворені за допомогою присвійних суфіксів -ов, -ів (-їв), -ин, -ін(-їн), відмінюються, як іменники твердої групи II відміни; в орудному відмінку вони мають прикметникові закінчення -им. У непрямих відмінках прізвищ на -ів суфіксальне -і може зберігатися або переходити в е або о: Якимов — Якимова, Якимову, Якимова, Якимовим, при Якимові (-у); Степанків — Степанкова (-ківа), Степанкову (-ківу), Степанкова (-ківа), Степанковим (ківим), при Степанкові (-ківі, -у).

Написання російських прізвищ та географічних назв підпорядковується правилам української орфографії, але має ряд особливостей, пов’язаних переважно з передачею букв на позначення голосних у російській мові.

Пишемо е:

- після букв, що позначають приголосні звуки: Кузнецов, Степанов, Петров, Лермонтов, Новочеркаськ, Пенза, Воронеж, Онега, Зеленоводськ;

- у суфіксі -ев: після ц, р та букв, що позначають шиплячі, якщо прізвище утворено від слів, спільних для української та російської мов: Орел, Березово, Святцев, Писарев, Нехорошев, мис Рум’янцева, Ржев.

Пишемо є:

- у середині слова після букв, що позначають голосні, після апострофа та м’якого знака: Раєвський, Гуляєв, Благоєв, Аляб’єв, Аркадьєв, Колгуєв, Єгор’євськ;

- якщо в українській мові є споріднене слово з голосним і: Бєлінський (білий), Бєдний (бідний), Сєченов (сікти), Слєпцов (сліпий), Бєлгород (білий), Благовєщенськ (вість), але: Лебедев (бо лебідь — лебедя), Хмельов (хоча хміль — хмелю);

- у суфіксах -єв, -єєв після приголосних (крім шиплячих, р та ц): Гордєєв, Ломтєв, море Лаптєвих.

Пишемо йо на початку слова і складу: Йолкін, Бугайов, Воробйов, Йолкіно, Соловйово.

Пишемо ьо у середині чи в кінці складу: Корольов, Семьоркін, Верьовкін, мис Дежньова, р. Оленьок.

Пишемо о під наголосом після ч, ш: Грачов, Щипачов, Рогачов, Сичовка.

Пишемо и:

- у суфіксі -ич та після ж, ч, ш, щ: Семенкевич, Шимкач;

- після ж, ч, ш, щ, ц перед буквою, що позначає приголосний: Чичиков, Жилін, Чистяков, Щипачов, Тушино, Нальчик, Цимлянськ;

- в утвореннях від імен, спільних для російської та української мов: Борисов, Сидоров, Васильєв, Дмитров, Виноградов, Кисельов, Смирнов, Тихомиров, Виноградове, Михайлівське, Гаврилово, Клин, Кисловодськ, Липецьк, Курильскі острови, але Ніколаєв, Ніколаєвськ-на-Амурі (в українській мові ці імена звучать по-іншому);

- в окремих словах: Сибір, Новосибірськ;

- у префіксі при-: Привалов, Пришвін, Примор’я, Приволжя;

- у суфіксах -ик, -ич, -иц, -иш, -ович, -євич: Голик, Голицин, Радищев, Трублаєвич, Зимовники, Боровичі, Углич, Лиховиці, Ртищево;

- у закінченні географічних назв у формі множини (тверда основа): Валуйки, Горки;

- у складних географічних назвах, де и виступає сполучним звуком: Владивосток, П’ятигорськ.

Пишемо і:

- на початку слова: Ілієв, Ільєнку, Іжевськ, Іркутськ, Іванов, Ісаєв;

- після приголосних (крім шиплячих) у коренях слів і в суфіксах -ін-, -інськ-: Бірюков, Пушкін, Кузінський, Кінешма, Гагарін, Істомін.

Пишемо ї після букв, що позначають голосні, після апострофа, м’якого знака: Воїнов, Захар’їн, Ільїн, Троїцьк, Мар’їно, Ананьїно, Стоїн, Раїч.