За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними і словотворчими особливостями прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні.

Якісними називаються прикметники, які виражають такі ознаки предмета, що можуть виявлятися більшою або меншою мірою: кмітливий юнак - кмітлив-іший - най-кмітлив-іший; добре серце - добріше - най-добр-іше.

Мають значення:

1.     Колір (білий, зелений)

2.     Розмір або обсяг (довгий, великий)

3.     Зовнішні чи внутрішні властивості (поганий)

4.     Властивості, що сприймаються органами чуття (гіркий, запашний)

5.     Ознака за віком (юний, старий)

6.     Ознака за формою (круглий)

Відносними називаються прикметники, що виражають ознаку предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: бурштинове намисто, осінній день, сьогоднішній випадок, перелітні птахи.

Мають значення:

1.     Відношення до матеріалу (дерев’яна парта – парта, яку зробили із дерева)

2.     Відношення до місця (степові трави – трави, які ростуть в степу)

3.     Відношення до часу (дітній дощ – дощ, який падає улітку)

4.     Відношення до дії (дбайлива людина – людина, яка дбає)

5.     Ряд постійних сталих ознак (обов’язкове відвідування, демократична держава)

6.     Призначення (шкільний підручник, швейний цех)

УВАГА! Прикметники із суфіксом –ськ- належить до відносних: шевченківська тематика, материнська порада, учнівський щоденник.

Присвійними називаються прикметники, які вказують на належність предмета кому-небудь (живій істоті) і відповідають на питання чий? чия? чиє? мамина казка, батьків сміх, дівоче обличчя, ведмежий барліг, батькова хата, Софіїн зошит, материна хустина, заяча нора.

Вживаються:

1. На позначення належності чого-небудь певній людині або тварині:

Шевченків «Кобзар», Франкові сонети, батькова порада, Миколина касета, коров’ячий хвіст, соловейків спів, ластівчине гніздо;

2. У термінологічних словосполученнях (пишуться з малої літери): антонів вогонь, адамове яблуко;

3. У крилатих висловах (пишуться з малої літери): соломонове рішення, ахіллесова п’ята, гордіїв вузол, дамоклів меч.

Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Наприклад: золотий ланцюжок (відносний) - золота душа (якісний); срібний перстень (відносний) - срібний голос (якісний); лебединий пух (відносний) - лебедина пісня (якісний); зміїна отрута (присвійний) - зміїний характер(якісний).

Якісні прикметники можуть переходити у відносні, якщо втрачається співвідносність з мірою якості: жовта квітка – жовта раса.

 Вправи для виконання 

Вправа 1.  Якісні та відносні прикметники записати у дві колонки.

Зимовий, просторий, смачний, військовий, дерев’яний, учорашній, наполегливий, український, ліричний, сердечний, цегляний, винятковий, пізній, працьовитий, шкільний, дрібний, вишневий,  буряковий, сонячний, твердий, приміський, звітний.

Вправа 2. Підкреслити прикметники, визначити, до якої групи за значенням належить кожен з них.

Хлібне батьківське поле за поліським селом розляглось. Сіячеве дихання воно чує щодня. Як були колоски молодими, то дивилися в небо, у простір. Все здавалось прекрасним і простим: вітер, хвилі і сонце над ними. В кімнаті свіжий хліб запах… І я вже у херсонськім краю, у ваших опинивсь степах.

Вправа 3. Визначити, до якої групи належить кожен з прикметників у словосполученнях.

Лебединий пух, лебедина вірність; ведмежа шкура, ведмежа послуга; оксамитова стрічка, оксамитова шкіра; механічний пристрій, механічні рухи; ослина вуздечка, ослина впертість; солов’їне гніздо, солов’їний голос.

Вправа 4.  Визначити прикметники, з’ясувати належність кожного до певної групи за значенням.

Батькова хата усім багата. Хай цвіте калина пишно біля хати, посипає цвітом батьківський поріг. Пішов вовчими стежками. Мерзни, мерзни, вовчий хвіст. Молоді вовки з лісів і яруг мріяли пройти бойову вовчу стратегію і тактику. Пішли ми лісами, де й лось не ходив, на тропах ведмежих губили ми силу. Гроші за ведмежий танець циганові  дістаються.

Вправа 5. Над кожним прикметником позначити групу за значенням, до якої він належить.

Посідали на колодках, почали співати.  Пісні журні мінялись на веселі, історичні на побутові, шкільні на вуличні, а всі разом спліталися в одну довгу.  У ній перемішалося все: журба, сміх, тихий смуток і молодий запал.

“Гарна пісня”,- скупо похвалила мати. Прекрасний маленький вогник засвітився в її суворих та розумних очах. Материна похвала була високої ціни.