Присвійні займенники вказують на приналежність предмета першій особі: І бачите, що ліска ваша натяглася, як струна, а вудилище — дугою і тремтить.
Для вираження приналежності третій особі використовується форма родового відмінка особово вказівного займенника із значенням присвійності: його, її, їх: Од її молодого лиця пашіло жаром.
Займенники мій (моє, моя), твій (твоє, твоя), свій (своє, своя) відмінюються однаково: мого, твого, свого; моєму, твоєму, своєму; моїм, твоїм, своїм; на моєму, на твоєму, на своєму.
Займенники наш (наше, наша), ваш (ваше, ваша) відмінюються, як прикметники твердої групи: нашого, вашому, нашу, вашою, а займенник їхній (їхнє, їхня) — як прикметник м’якої групи: їхнього, їхньої, їхнім, на їхніх.
Вказівні займенники вказують на предмет, ознаку, кількість: Що, братіку, посієш, те і пожнеш.
У місцевому відмінку однини вказівні займенники поряд із закінченням -ому мають і закінчення -ім: на кому — на кім, у кожному — у кожнім.
Заперечні займенники вказують на відсутність предмета або його ознаки. Зараз нікогісінько тут нема. Ніхто і ніщо не заважає, він зможе віддатись своїй улюбленій справі. Тарас виймає папір і починає перемальовувати.
Заперечні займенники з часткою ні пишуться разом: ніхто, ніщо, ніскільки, ніякий.
Якщо між часткою і займенником є прийменник, то такі займенники пишуться окремо: ні до кого, ні про що, ні в кого, ні на стільки, ні з ким.