Чумацькі пісні. Своїм походженням чумацькі пісні сягають у далекі часи. Вони відзначаються неповторним колоритом. Чумацький промисел відомий із ХV ст., хоча розквіт його припадає на ХVII– XIX ст. Чумаки торгували переважно рибою та сіллю, по які їздили на возах до берегів Чорного та Азовського морів і на Дон.
На південь переправляли вони на своїх возах хліб, мед, віск, тютюн, солонину. За сезон чумаки встигали зробити три поїздки. З-поміж себе вони вибирали отамана, якого всі слухалися. Чумакувати відважувалися лише сміливці. «Чумак за роботою — селянин, а за духом — козак. Чумак знаходить якусь славу в своїх мандрах», — так характеризував їх відомий учений і письменник Микола Костомаров.
Деякими своїми мотивами чумацькі пісні перегукуються з козацькими, бо чумаки, як і козаки, вели мандрівне життя, були відірвані від рідної домівки, їхнє життя було сповнене різних пригод і небезпек. До того ж чумаки мали тіснi зв’язки із запорiзькими та донськими козаками, які проводили валки через небезпечні місця, захищаючи від татар і розбійників.
Тематику чумацьких пісень Микола Костомаров заокреслив такими напрямними:
– пісні про відхід із дому з провожанням дружини, матері сестри чи коханої дівчини;
– пісні про поведінку чумака: інколи він обіцяє швидко повернутися, а іноді замість смутку при прощанні з рідними його охоплює радість пригод, мандрівок, несподіванок, бажань подорожі;
– пісні про зображення чумацького життя “в дорозі”, про небезпеки, які виникають на шляху у чумаків;
– пісні про показ почуттів чумака, який тужить за своїми рідними;
– пісні про загибель чумацького обозу від нападів татарської орди;
– пісні про смерть чорноморських чумаків;
– пісні із зображенням розваг чумаків;
– пісні із змалюванням життя чумака, коли він програє воли і вози, і його виганяють, називаючи “голяком” чи “лахмаєм”;
– пісні, де зображено страждання жінок і дітей від того, що вигнаний чумак нічого не може запропонувати сім’ї;
– пісні, де описано смерть козака на чужині;
– пісні, де вірними друзями чумаків виступають воли;
– пісні, де подано опис догляду товаришів за хворим, смерть і поховання чумаків, оплакування їх;
– пісні, де зображено поминки за чумаком і пам’ять про них залишиться надовго у серцях товаришів.
Використана література
1. Костомаров М. Об историческом значении русской народной поэзии // Костомаров Микола. Слов’янська міфологія. Вибрані праці з фольклористики й літературознавства. – К. : Либідь,1994. – С. 44–201
|
ВОЛИ Ж МОЇ ПОЛОВІЇ
«Воли ж мої половії! «Ой того ж ми помарніли: Пізно ляже, рано встає, Бере ярма, нариває, Під гору йде — не бичує, Піском бреде ще й гукає, Всіх чумаків обминає,
|
ЗАДУМАЛИ ЧУМАКИ В ДОРОГУ
Задумали чумаки в дорогу:
|
|
ЇХАВ ЧУМАК ТА У КРИМ ЗА СІЛЛЮ
Їхав чумак та у Крим за сіллю
|
ОЙ ЧУМАЧЕ, ЧУМАЧЕ, ЖИТТЯ ТВОЄ СОБАЧЕ
Ой чумаче, чумаче, (Двічі) Чом не сієш, не ореш, (Двічі) Чом не рано з Криму йдеш, (Двічі) Ой сію я і орю, (Двічі) І зарання з Криму йду, (Двічі) Та немає одного, (Двічі) Десь остався на Дону, (Двічі) Одірвалась льодина, (Двічі) Сіль волами топтали, (Двічі) Шукав, шукав, не знайшов, (Двічі) — Отамане, батьку наш, (Двічі) Що ж ми будем робити, (Двічі) — Косіть, хлопці отаву, (Двічі) Отамане, батьку наш, (Двічі) Що ж ми будем робити, (Двічі) Накосите рогози, (Двічі)
|
|
ЧУМАЧЕ, ЧУМАЧЕ, ЧОГО ЗАЖУРИВСЯ
«Чумаче, чумаче, чого зажурився, «Воли не пристали, ні з дороги збився, Весь вік у дорозі марно літа трачу, Темна моя хата, чорне моє поле, Як в будень, так в свято одно тільки знаю:
|
ОЙ Я ЧУМАК НЕЩАСЛИВИЙ
Ой я чумак нещасливий,
|