Лірична поезія отримала свою назву від грецького слова "ліра". Це музичний інструмент, грою на якому стародавні греки акомпанували собі, коли співали. Сама назва ліричної поезії вказує на її близький зв'язок з музикою: та і інша висловлюють різні серцеві переживання.
За допомогою епосу в творах зображується світ зовнішній (об'єктивний), а лірики - внутрішній (суб'єктивний) світ поета, його особисті думки, викликані будь-яким предметом або явищем.
До ліричної поезії відносяться не тільки ті вірші, в яких поет висловлює свої думки безпосередньо, від свого імені, але також і ті, в яких він висловлює їх безпосередньо, та є уявою зовнішніх предметів і явищ, які від початку і до кінця просякнуті його почуттями, його душевним настроєм.
Лірична поезія слугує для вираження сильних почуттів, а так як вони зазвичай не бувають тривалими, то і ліричні твори завжди бувають невеликі. Тоді як епічні твори складають іноді цілі томи (наприклад, поеми, романи). Ліричні твори в більшості випадків складаються з декількох рядків.
За своїм походженням лірика ділиться на два види: на народну (усну) і літературну (письмову).
Усну лірику складають ті ліричні пісні, які складаються народом усно і усно передаються від покоління до покоління. Це пісні обрядові та пісні побутові. В обрядових піснях, якими супроводжувалися релігійні обряди, виражаються релігійні почуття народу; в побутових - почуття, викликані умовами життя взагалі і сімейної зокрема.
Письмову лірику складають ті ліричні твори, які створюються не народом, а окремими особами - письменниками.
В програмі "Української літератури" 7-го класу ми ознайомимось з поетичними творами наступних поетів: