Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 р. у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба.

У 1933 році закінчив Вінницький педагогічний інститут,  вчителює спочатку на рідному Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині. Паралельно з роботою вчителя Стельмах працює і як збирач народнопісенних скарбів. Перша збірка поезій «Добрий ранок» виходить під редакцією А. Малишка 1941 року.

Пройшов війну, видав декілька збірок поезій та прозові твори, а також роман-хроніку «Велика рідня», 1957 р. — роман «Кров людська — не водиця», 1959 р. — роман «Хліб і сіль», 1961 р. — роман «Правда і кривда», 1969 р. — роман «Дума про тебе».

Останній роман — «Чотири броди» об'єктом зображення має українське село 30-х років і часів війни. В ньому автор порушив заборонені тоді теми — голоду 1933 року, сталінських репресій, атмосфери недовіри та донощицтва, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників.

У 1957 р. вийшла друком п'єса «Золота метелиця», яка поклала початок низці драматичних творів: «Кров людська — не водиця», 1958; «Правда і кривда», 1965; «Зачарований вітряк», 1966; «На Івана Купала (Дума про Морозенка)», 1966; «Кум королю», 1967; «Дума про любов», 1971. М. Стельмах — знаний далеко за межами нашої країни романіст, поет, драматург, повістяр («Над Черемошем», 1952; «Гуси-лебеді летять», 1964; «Щедрий вечір», 1967).

Помер письменник 27 вересня 1983 p.