Заробітчанські пісні — тематична група суспільно-побутових пісень, мотиви яких пов'язані з життям та умовами праці сезонних робітників, "строкарів" на поміщицьких ланах, пасовиськах, промислах» в артілях та ін.
Тимчасове заробітчанство поширилося після скасування кріпацтва у другій половині XIX ст. й охопило безземельну частину селян, які в Східній Україні з Полісся подавалися у південні степи чи промислові райони Донбасу.
До заробітчанських належать також пісні про еміграцію селян Буковини, Галичини, Закарпаття в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. до Америки. Замучені злиднями селяни у відчаї кидали рідну землю і мандрували за океан у пошуках щастя. Але там їх чекали поневіряння, тяжка праця. Пісні сповнені туги за рідним краєм, де «сонечко так гарно сіяє». Постійним місцем заробітчанства в другій половині ХІХ ст. були Таврія, Бессарабія, куди йшли тисячі знедолених. Сподівання на добрі заробітки часто виявлялися марними. Нова хвиля еміграції породжує виникнення нових заробітчанських пісень.
Виділення заробітчанських пісень в окрему групу від бурлацьких, наймитських, батрацьких є умовним, оскільки характерні мотиви цих пісень спільні: нарікання на важку, "на чужій стороні" працю, гірку долю, лихий побут, самотність, розлуку з родиною тощо. Всі ці пісенні новотвори використовували, переосмислювали традиційну поетику, образи широкого спектру уже відомої фольклорної пісенності про родинне життя, сирітство, козацький та чумацький побут.
Заробітчанські пісні |
Емігрантські пісні |
| ХТО В N... НЕ БУВАВ Хто в N... не бував, Нужди-горя не видав. Ми в N... побули — Нужди-горя приняли. А у N... у дворі Стоять горниці нові, А у тих же горницях Стоять столи дубові, Поза тими столами Сидять купці рядами. Ми думали, що купці, — Прикащики-подлеці! Бодай же ти, N..., З хазяйливечком твоїм І з плантатором дурним! Що він ні чорта не знає, Понапрасно нас ругає; Як наваре борщу, каші — Поприставали зрокові наші; Як наваре кандьору — Хоч вилий додолу; Як укине чабака — Тільки кісточка одна; Як укине тарані — Бодай не встав зарані; Як наваре галушок — Бодай не встав з подушок! На роботу буде рано, Хліба-солі дає мало; На роботу ідемо — Сухарики гриземо; Із роботи ідемо — Гіркі сльози ллємо. Як наймався — вихвалявся, При рощоту заховався; Як наймався — хваливсь, При рощоту сказивсь! |
ОЙ КАНАДО, КАНАДОЧКО, ЯКА ТИ ЗРАДЛИВА Ой Канадо, Канадочко, яка ти зрадлива, Не їдного чоловіка з жінков розлучила. «Якби-сь, жінко, знала, що ж бо я гадаю: «Не йди, милий, не йди в Канаду бідувати, Пішов до Борщева пашпорт виробляти, «Ой ти підеш, милий, в Канаду служити, Послав я дитину по свою родину «Сходітеся, вся родина, і ти, рідна мати, Вийшов я за село да вже й припізнився, Прощай, прощай, родинонько, і ти, церкво-мати, Вийду я на поле, а там білі квіти; Якби-сь, мила, знала, як в Канаді горе, Горобчиком солі, синичкою хліба,
|
А ТАМ КРАЙ ДОРОГИА там край дороги |
ДОБРІ Є ТО ТИМ НЕВІСТАМ В КРАЮДобрі є то тим невістам в краю, Шикує їй, як вірній ґаздині, Нови чижми она мати мусит, Стане собі до шору од краю, А ви, діти, ідте до суседа, А як діти рано повставали, — А ви, тату, в тим далекім світі,
|
ОЙ ЧИ ВОЛЯ, ЧИ НЕВОЛЯОй чи воля, чи неволя, |
ОЙ ЧОГО Я НЕЩАСЛИВА, НАЩО МЕНІ ЖИТИ
Ой чого я нещаслива, нащо мені жити? Бійся Бога, чоловіче, що тобі ся стало, Мама поля накупила, поставила хату, |