Український поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч. Більше інформації з біографії Богдана Лепкого також після короткої довідки є твір, що вивчається в школі.

Народився у с. Крегулець Гусятинського округу в Галичині. Навчався у Бережанській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. З 1895 р. - вчитель української та німецької мови і літератури у Бережанській гімназії. У 1899-1914 рр. перебував у Кракові. Друкуватися почав з 1895 р., був членом "Молодої Музи". Під час Першої світової війни 1914-18 рр. вів культурно-освітню роботу в таборах полонених (Вецляр). Після війни деякий час був в Берліні, де став співробітником видавництва "Українське слово". У 1925 р. повернувся до Кракова, працював професором Ягеллонського університету. У 1938-39 рр. - член польського сенату у Варшаві. Помер і похований у Кракові.

Автор поетичних збірок: "Стрічки" (1901), "Листки падуть" (1902), "Осінь" (1902), "На чужині" (1904), "З глибини душі" (1905), "Над рікою" (1905), "Поезіє, розрадо одинока" (1908), "Для ідеї" (1911), "Тим, що полягли" (1916), "Доля" (1917), "Вибір віршів" (1921), "Слота" (1926) збірок оповідань переважно на тему сільського життя: "З села" (1898), "З життя" (1899), "Щаслива година" (1901), "У глухім куті" (1903), "Нова збірка" (1903), "В горах" (1904), "Кара" (1905), "По дорозі життя" (1905), "Кидаю слова" (1911): повістей: "Під тихий вечір" (1923), "Сотниківна" (1927), "Зірка" (1929), "Вадим" (1930), "Веселка над пустирем" (1929), "Крутіж" (1941) великої історичної повісті "Мазепа" (в трьох частинах -"Мотря", 1926 "Не вбивай", 1926 "Батурин",1927) "Бої" (1928-29) та ін. літературознавчих критичних нарисів про І. Котляревського, Є. Гребінку, П. Куліша, Л. Глібова, Марка Вовчка, С. Руданського, Ю. Федьковича, І. Карпенка-Карого 3 і 5-томного видання творів Т. Шевченка з нарисом про його життя і творчість та ін. Залишив спогади - "Казка мойого життя"