Григір Тютюнник народився в родині селян, його батька було заарештовано органами НКВС, коли йому було лише 6 років... Більше про життєву долю поета можна дізнатися з біографії Григора Тютюнника, а твір "Климко" подано нижче (для зручності відкрийте в повноекранному режимі ).
Повість “Климко” має автобіографічний характер. В 1942 році через голод письменник у віці 11 років пішов до матері на Полтавщину пішки.
З майбутньою дружиною Марією познайомився в університеті. Вона навчалась на відділенні української філології, а Григір вчився на відділенні російської філології. Він спочатку говорив і писав російською, але згодом почав писати лише українською. В них народилося двоє синів – Михайло, Василь
У Спілці письменників його не любили за прямоту. У 1974 рік, почалися арешти української інтелігенції. Тютюнника занесли до “чорного” списку, усім видавництвам наказано ніде не згадувати його ім’я. Якось, коли був в опалі, у нього вихопилося: “Так я ж написав тільки 
напівправду життя – і мене викидають з літератури. А якби я написав усю правду, то що – мене вбити треба?”
Григір не любив сидіти в Києві, мандрував по дальніх дорогах і селах. Бо там можна було почути справжню українську народну мову.
Григір Тютюнник прожив тяжке сирітське життя. Так, тяжко переживав, коли його твори препарувала цензура. До цього додалися сімейні незгоди. Він був повністю відданий літературі, нехтував матеріальними благами.
6 березня 1980 р. Григір Тютюнник покінчив життя самогубством (письменник повісився).
|100%|300|native}