Іван Петрович Котляревський — український письменник, поет, драматург, зачинатель нової української літератури, громадський діяч.
В статті подано біографію Івана Котляревського, історію створення "Енеїди", текст "Енеїди" (скорочено) та "Наталки Полтавки ".
Народився 9 вересня 1769 року в Полтаві в сім’ї дрібного чиновника. Згодом Котляревським було присвоєно дворянське звання. Мати письменника — Параска Леонтіївна Жуковська — походила із козацької родини.
Діставши початкову освіту в місцевого дяка, десятирічний Іван вступив до Катеринославської семінарії в Полтаві. Особливо старанно вивчав гуманітарні дисципліни: піїтику, риторику, філософію, латинську, грецьку, французьку, німецьку мови. Згодом з інтересом знайомився з античною літературою, перекладав Горація, Овідія, Верґілія.
У 1789 році помирає батько, і юнак, не довчившись рік, залишає семінарію й починає служити чиновником у полтавських канцеляріях, а згодом учителює в поміщицьких родинах.
З 1796 по 1808-й письменник перебуває на військовій службі. У складі Сіверського полку, сформованого на базі українського козацького полку, бере участь у російсько-турецькій війні, стає учасником походів у Бессарабію та Молдову, виявляє себе хоробрим воїном у військових операціях під Бендерами при взятті фортеці Ізмаїл. Завдяки своєму дипломатичному таланту зробив так, що вороже місто здалося без жодного пострілу. Тут потрібно відзначити, що І. Котляревський сам водив бійців в атаку. За відвагу й хоробрість його відзначено кількома нагородами.
У 1808 році він вийшов у відставку в чині капітана і повертається до Полтави. Але роботу отримав лише в 1810 року наглядачем полтавського «Дому виховання бідних дворян» — навчально-виховного закладу, в якому навчання відбувалося за програмою гімназії. Іван Петрович енергійно взявся за доручену йому справу й скоро перетворив цей «будинок» на зразковий навчально-виховний заклад.
У 1812 року Котляревський, як військовий, взявся за формування п’ятого козачого кінного полку.
У 1817 році в Полтаві було організовано перший у місті театр, Котляревський взяв діяльну участь в організації цього театру; 1818-го митця призначають директором Полтавського театру. Спеціально для цього він і написав обидві свої п’єси: оперу «Наталка Полтавка» й одноактну комедію «Москаль-чарівник». Їх з успіхом було поставлено 1819 року. Стараннями І. Котляревського було випущено з кріпацтва М. Щепкіна, що грав у цьому театрі. Так на полтавській сцені з початків нової української драматургії зароджувався національний професійний театр.
В цей час, за спогадами сучасників, він стає членом масонської ложі «Любов до істини». Обіймаючи 1827–1835 року посаду попечителя Полтавського благодійно-лікувального закладу, за що нагороджено діамантовим перстнем.
1835 року за станом здоров’я І. Котляревський виходить у відставку, одруженим письменник не був і ще до смерті відпустив він на волю своїх кріпосних людей — дві родини,— а своє невелике майно віддав близьким та друзям.
10 листопада (20 жовтня за старим стилем) 1838 року, на сімдесятому році життя, І. Котляревський помер. Уся Полтава проводжала в останню путь улюбленого поета та громадського діяча. Похований він у Полтаві, на міському цвинтарі.
Історія Створення "Енеїди"
У 1794–1796 роках І. Котляревський працював над першими трьома частинами поеми.
1798 року «Энеида, на малороссийский язик перелицованная И. Котляревским» вийшла в Петербурзі коштом Максима Парпури без відома і згоди автора. Були опубліковані перші три частини поеми, у кінці доданий адресований російському читачеві словник під заголовком «Собрание малороссийских слов, содержащихся в “Энеиде”».
Друге видання «Енеїди» побачило світ 1808 року теж без відома автора.
Тоді ж Котляревський заходився коло видання твору, додавши вже готову на той час четверту частину «Вергилиева “Энеида”, на малороссийский язик переложенная И. Котляревским. Вновь исправленная и дополненная противу прежних изданий. Санкт-Петербург, в медицинской типографии. 1809 года». На окремій сторінці «Уведомление» автора: «“Энеида”, на малороссийский язик переложенная, в 1798 и 1808 годах была напечатана без моего ведома и согласия. Она досталась господам издателям со многими ошибками и упущениями, случившимися от переписки, и сверх того и издавшие многое в ней по-своему переделали и почти испорченную выпустили под моим
именем. Я решился исправить и доповнить прежде напечатанные три части и, присоединив четвертую, издать все вместе. Благословенное принятие “Энеиды” от публики будет наградою трудов моих; и ежели она принесет удовольствие читателям, то я поспішу предложить и пяту часть».
П’ята частина «Енеїди» на кінець 1821 року вже була завершена. Невдовзі була завершена й остання, шоста частина. З біографічних нарисів про письменника відомо, що він до кінця своїх днів працював над «Енеїдою» і незадовго до смерті продав рукопис харків’янину О. Волохінову, який і видав його 1842 року.
Завантажити текст твору "Енеїда"
Завантажити текст твору "Наталка Полтавка"
|100%|300|native}
|100%|300|native}