Вершиною української полемічної літератури кінця XVI і першої половини XVII ст. була творчість Івана Вишенського.

Народився І. Вишенський десь між 1545 — 1550 pp. у містечку Судова Вишня в Галичині (теперішня Львівська область) у міщанській родині. З творів письменника видно, що він у молоді роки деякий час жив у Луцьку і, можливо, в Острозі. Правдоподібно, що тут і здобув освіту. Згодом І. Вишенський постригся в ченці і жив деякий час в Унівському монастирі. Десь у 80-х роках XVI ст. І. Вишенський залишив батьківщину і відправився на Афон — найбільший тоді на Сході центр православного чернецтва. Тут він певний час мандрує по «святих обителях», а потім стає ченцем Загребського монастиря. 

Живучи на чужині, Іван Вишенський не був, проте, відірваний від України, він уболівав за її долю, почав свою літературну діяльність. Перші твори Івана Вишенського «Писание до всех обще в Лядской земли живущих», «Извещение краткое о латинских прелестях», написані на Афоні у 80-х та на початку 90-х років, здобули велику популярність. Під кінець XVI ст. Вишенський уже підготовляв до друку збірку своїх творів під назвою «Книжка».

В 1604р. Вишенський прибув на Україну, спершу зупинився на кілька місяців в Угорниках, де жив його афонський друг І. Княгиницький, а потім, очевидно, подався до Львова, де його уже давно чекали, пізніше переїхав до Унівського монастиря, де прожив біля півтора року, далі був у Манявському скиті,  а в кінці 1606р. знову повернувся на Афон.

В цей час він пише «Послание к старице Домникии», послання до І. Княгиницького (1610р.), ряд творів: «Зачапка мудраго латынника з глупым русином»,«Позорище мысленное», «Послание Львовскому братству» та ін.

Під кінець життя полеміст замкнувся в печері. Помер він на Афоні, очевидно, в 20-х роках XVII ст.

Письменницька діяльність Вишенського взагалі тривала понад 25 років. Твори Вишенського за його життя майже не друкувалися, а довгий час поширювалися в рукописах. Із 16 відомих нині творів полеміста лише одне послання «От святое Афонское горы скитствующих» було опубліковане в так званій «Острожской книжице» (1598). Пізніше, готуючи написане до друку, Вишенський оформив свою «Книжку», куди увійшло десять його творів з трьома передмовами. Але ця книга в свій час теж не була надрукована, як і пізніші його твори. Всі вони вперше побачили світ у другій половині XIX ст.

І. Франко досліджував ґрунтовно біографію Івана Вишенського, зокрема написав монографію «Іван Вишенський і єго твори» (Львів, 1895), в якій дано докладну характеристику літературної спадщини видатного письменника-полеміста.