Марко Вовчок завершила твір в Немирові, назвала його «Панночка», але пізніше дала назву «Інститутка», щоб звучало саркастичніше.
´У 1860 р. твір було надруковано в журналі «Отечественньїе записки» в авторизованому перекладі І. Тургенєва, а через рік – в «Основі» мовою оригіналу з присвятою Т. Шевченкові і це була перша в українській літературі соціальна повість.
Паспорт твору
Автор: Марко Вовчок
Рік: 1858-1859
Жанр: реалістична соціально-побутова повість
Ідея: непереборне прагнення людини до волі, палке бажання кріпаків вирватися з-під влади поміщиків.
Тема: зображення тяжкого життя кріпаків; наростання стихійного протесту проти несправедливості
Проблематика:
- жорстокість панів
- важке становище селян
- наростання протестних настроїв
- рекрутчина
- сімейно-побутові стосунки
- вибір життєвих цінностей
Композиція (47 невеликих частин)
1) експозиція ( знайомство з Устиною, її світосприйняття)
2) зав’язка (приїзд панночки, Устина стає покоївкою)
3. розвиток дії (настає через загострення стосунків панночки з кріпаками, її одруження і переїзд)
4) кульмінація ( пані б’є стару кріпачку, Прокіп захищає Устину)
5) розв’язка (Прокопа віддають у рекрути, Устина стає покоївкою у місті)
Прийом антитези: зіставлення двох соціальних груп, непримиренність між ними
Художні образи
Дві групи образів: пани (панночка, бабуся інститутки, полковий лікар) і кріпаки (Устина, Прокіп, бабуся-служниця, Назар, Катря)
Характеристика образу Устини:
Неграмотна, проте знає народну мудрість, має природний розум.
Душа відкрита до всього прекрасного, лагідна, життєрадісна, поетична натура.
Відверта, проста, покірна панам, терпляче зносить знущання вередливої панночки.
Невибаглива до побуту.
Має добре серце, прощає образи.
Спостережлива, близько бере до серця страждання інших кріпаків.
Глибина й щирість почуття кохання.
Працьовита, любить дітей.
Неписьменна селянка тонко відчуває, сприймає, опоетизовує природу.
Внутрішній аристократизм духу кріпачки.
Характеристика образу панночки:
Закінчила інститут шляхетних панянок, але головні предмети вважає непотрібною дурницею.
Вродлива, проте зовнішня краса не відповідає внутрішній суті, духовне убозтво інститутки.
Фальш, дволикість натури, сповідує подвійні стандарти, уміє викрутитися.
Обмеженість інтересів, має панські потреби: бенкети, «по всій моді убратись».
Примхлива, до сільських дівчат ставиться з презирством, як до худоби.
Жорстока, свавільна, люта.
Кохає з розрахунку: над бідним лікарем знущалася, а коли дізналася, що він має маєток, ставиться привітно.
У маєтку все перевернула на свій лад.
Мова поміщиці груба, лайлива.
Аристократка за походженням, але жорстока
|100%|300|native}