Євген Гребінка - поет, прозаїк, видавець.
Народився 2 лютого 1812 року в родинному маєтку Убєжище (тепер - село Мар'янівка) на Полтавщині. Походив зі старовинного козацького роду. Навчався у Ніжинському ліцеї разом Миколою Гоголем, Нестором Кукольником, Аполлоном Мокрицьким; вони захоплювалися історією, літературою.
Через деякий час поїхав в Петербург, де викладав літературу у військових школах. "Думал я дорогою: що я там робитиму між москалями? А вышло противное: Петербург есть колония образованных малороссиян". Веселий, дотепний і доброзичливий Гребінка став хазяїном найпрестижнішого літературного салону російської столиці. Євген Павлович збирав коло себе українські таланти. В той час Сошенко познайомив Гребінку з
Шевченком. Гребінка познайомив Шевченка зі своїм товаришем українським поміщиком Мартосом, якому забаглося мати свій акварельний портрет. Під час сеансів Мартос побачив рукопис поезій молодого художника й оплатив у 1840 році видання "Кобзаря" Шевченка. А з цензурним комітетом про дозвіл домовився Гребінка та власноруч подав рукопис Т. Шевченка. У 1843 році навіть поорожував разом з Тарасом Шевченком (саме під час подорожі стосунки цих великих людей зіпсувалися настільки, що Шевченко зняв посвяту Гребінці з «Перебенді», а намальований ним в 1837 році портрет Гребінки став портретом «невідомої особи». Причини розладу їх відносин невідомі і залишаться навіки таємницею).
У Петербурзі Гребінка видавав альманах "Ластівка", в якому були твори українською, в тому числі твори Шевченка "Причинна", "Думка", "На вічну пам'ять Котляревському" і розділ із поеми "Гайдамаки".
Гребінка - автор 46 романів, поезій, романсу "Очі чорні". У 1843 році у Зеленій Рудці Євген Гребінка закохався у Машеньку Растенберг і попросив у Василя Растенберга руки його онуки, але отримав відмову.
Ну, не зовсім відмову, а згоду тільки через рік. Машенька ж присяглася, що вона чекатиме. Яків де Бальмен, Тарас Шевченко та Євген Гребінка поверталися до Петербурга через Київ. Зупинилися на ніч в "Зеленому готелі" на вулиці
Московській. Зайшли в ресторан і при побратимах Гребінка написав свої безсмертні "Очі чорні". Він сам їх тут і заспівав, під музику вальсу Флоріана Германа, мелодію якої награвав на гітарі Яків. Тарас навіть просльозився від тієї пісні. Так у Києві народився "старовинний російський циганський романс", написаний козацьким нащадком на музику уродженця Німеччини в обробці С. Герделя.
17 січня 1843 року вірш "Черные очи" було опубліковано в "Літературній газеті".
30 червня 1844 Євген і Маша повінчалися. Цю пару добирали на небесах! Згодом Гребінка запросив Плетньова стати хрещеним батьком донечки Надії. 
17 травня 1847 Євген Гребінка особисто відкрив у маєтку дружини приходське училище для селянських дітей (на відкриття він витратив гонорари від публікацій).
У 1841 він заразився туберкульозом і в сирому петербурзькому кліматі постійно хворів. У кінці листопада трапилася неприємність з викладачем кадетського корпусу Кореневим. Гребінка помчав до начальства виручати знайомого. На жаль, начальство було непохитним. Ображений і замерзлий при переїзді у відкритій колясці через Неву, Євгеній Павлович звалився в пропасниці і вже не встав. З (15) грудня 1848 р. Гребінка помер у Петербурзі. Прах було перевезено на батьківщину і поховано в Убіжищі.