Вихід у 1798 р. перших трьох частин «Енеїди» І. Котляревського знаменував початок нового етапу в історії української літератури, зародження нової української літератури з живою народною мовою.

Періоди розвитку нової української літератури:

• кінець XVIII - початок XIX ст.
• 40 - 60-ті роки XIX ст.
• 70 - 90-ті роки XIX ст.
• кінець XIX ст. - початок XX ст.

Характерні ознаки нової української літератури:

• розвиток шляхом народності;
• вплив сентименталізму й романтизму - літературних течій, що прийшли із Заходу;
• на першому плані - протест народу проти соціального й національного гноблення;
• поява нових тем соціальної та національної неволі, спільної боротьби трудящих проти царату, запроданства частини козацької старшини;
• поява нових образів народних месників, жінки-страдниці, сатиричні образи царів, панів-лібералів;
• поява нових жанрів: ліро-епічна поема, віршована байка, балада, соціальна та історична повісті, реалістична драма, громадянська та інтимна лірика.

 Літературний напрям – конкретна складова частина літературного процесу. Породжена творчістю представників одного художнього методу. Яка характеризується спорідненістю стильових ознак та існує в межах однієї епохи та нації. В цей період був поширений ідейний рух - Просвітництво.

Вужчим поняттям, ніж літературний напрям, є мистецька течія.

Мистецька течія – спорідненість творчих принципів. Митців на підставі схожих естетичних засад.