Козацькі літописи — це твори, у яких подано характеристики видатних діячів, описи важливих подій у хронологічній послідовності, тлумачення окремих періодів політичного життя. Вони належать до історично-мемуарної прози — творів, у яких оповідь ведеться у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був.
До козацьких літописів традиційно відноситься і «Історія Русів—пам’ятка української історичної прози й публіцистики кінця ХVІІІ ст. Автор твору невідомий, але з перших сторінок стає зрозуміло, що він український патріот. Автор називає українців русами: він зазначає, що слов’яни походять від Яфета і з давніх-давен проживають між Каспієм і Віслою. У творі коротко викладено історію Київської Русі, описано нашестя Батия як страшне лихо, яке змусило русів шукати підтримки у Великого князівства Литовського, щоб боронитися від татар.
Вихід у 1798 р. перших трьох частин «Енеїди» І. Котляревського знаменував початок нового етапу в історії української літератури, зародження нової української літератури з живою народною мовою.
Романтичне забраження повсякденного життя виявилося у творах різних жанрів: в казках, легендах, міфах, ідиліях, пригодницьких повістях і романах, пізніше — в баладах, феєріях.
В українській літературі поети-романтики представлені такими іменами:П.Гулак-Артемовський, Є.Гребінка, В.Забіла, М.Костомаров, М.Петренко.